Ненька моя Україна
Казала я донькам, що їхній дідусь
Брав шлюб з росіянкою, сам білорус.
Осіли удвох, там, де бузькії кручі.
Я – степові рідна і мові співучій.
Хіба в Україні не Я народилась?
Хіба не в Украйні всього я навчилась?
А ціле життя чи не тут працювала?
Не тут чоловіка й батьків поховала?..
З гніздечка знялися мої пташенята.
Обрали Москву, щоб освіту дістати.
А вийшло – тепер за кордоном вона.
Розділена раптом країна одна.
Онукам – Росія, мені – Україна.
Ой леле, це віти одної рослини -
З корінням цупким у слов`янській землі,
З бруньками та листям в блакитній імлі.
Розподіл отой – тимчасовий і штучний.
Проте в сьогодення став пострілом влучним.
Хай я росіянка, хай ти – Україна.
Люблю я тебе, моя ненька-країна.
2007